Про район

Дворічанський район був створений у 1923 році та проіснував до 1962 року. З 1963 по 1965 рік він входив до складу Куп'янського і Великобурлуцького районів Харківської області. Район було відновлено 8 грудня 1965 року.

Адміністративний центр Дворічанського району - селище міського типу Дворічна.

Територія району складає 1112,35 кв. км. (3,54% площі Харківської області).

Дворічанський район розташований на північному сході Харківської області у лісостеповій зоні. Він граничить: на півночі - з Валуйським районом Бєлгородської області Російської Федерації, на сході - з Троїцьким районом Луганської області, на півдні - з Куп'янським і на заході - з Великобурлуцьким районами Харківської області. Протяжність державного кордону з Російською Федерацією - 40 км.

Ріки й водоймища займають 818,5 га (7,3% площі району). По території Дворічанщини протікають річки: Оскіл (друга по розміру водяна артерія області), Верхня Дворічна, Нижня Дворічна, Вільшанка, Тавільжанка.

В районі є запаси рудої і білої глини, крейди і річкового піску.

Чисельність населення району станом на 01.07.2010 року складала 18,9 тисяч чоловік. У тому числі: міського населення – 3,9 тис. чол.;  сільського населення – 15,0 тис. чол.

Сільське господарство  є базовою галуззю економіки Дворічанського району. Площа сільськогосподарських угідь складає 87670,76 га.

Ліси й лісопосадки займають у районі 15278,69 га, що складає 13,7% території району.

У сільськогосподарському виробництві переважають вирощування зернових і технічних культур, а також виробництво молока, м’яса.

Рівномірність території, сприятливі кліматичні умови, значні агрокліматичні та рекреаційні ресурси доповнюють переваги географічного положення району. Тут розміщується Краснооскільска зона рекреаційної діяльності - одна з найбільших у Харківській області. У заплаві річки Оскіл, між Куп’янськом і Дворічною, знайдені значні запаси мінеральних вод хлоридно-натрієвого складу. В екологічному відношенні вся територія району відноситься до умовно чистих, тобто вона практично безпечна для життя й господарської діяльності населення та рекомендована для усіх видів відпочинку і туризму. У районі ведеться робота щодо виготовлення документації по створенню Національного природного парку „Дворічанський”.

Природні ресурси (корисні копалини): лесовидні суглинки і глини; четвертинні суглинки і глини; кварцевий пісок; крейда біла писальна; мінеральна вода хлоридно-натрієвого складу.

Об’єкти природно-заповідного фонду: Указом Президента України № 1044/2009 створено Національний природний парк “Дворічанський”.

Ботанічні заказники (6 шт.) – Дворубчино (68 га), Урочище ”Красне” (49,5 га), Коробочкіно (29,1га), Коновалово (25 га), Озерний (44 га), Мілове (36,9 га);

Ентомологічні заказники (6 шт.) - Осинник (20 га), Криничанський (18 га) , Піщанський (15 га), Осоківський (25 га), Строївський (28 га).

Державні ботанічні пам’ятки природи (1 шт.) - заказник Новоєгорівський (2,5 га). На ділянці цілинного степу ростуть мигдаль низький (бобівник), вишня степова, дереза, півонія вузьколиста, ломиніс суцільнолитий, горицвіт весняний, вероніка розкидиста, ковила, багато лікарських рослин. Заказник створено як обласну базу для отримання генофонду насіння і вегетативного матеріалу, охорони рідкісних і зникаючих видів дикоростучих рослин, занесених до Червоної книги СРСР і України.

Відстань до обласного центру від районного центру 120 км до м. Харкова: по залізниці 162 км; по шосейних дорогах 131 км.

З північного сходу на південний захід по території району проходить 2 лінії трубопроводів: газопровід Острогожськ – Шебелинка та аміакопровід Одеса – Тольятті.

Протяжність автомобільних шляхів району складає 229 км, в тому числі 44 км міждержавного значення (частина траси Куп’янськ – Валуйки).

Населених пунктів - 55, з них: cелищ міського типу - 1, сільських населених пунктів - 54.

Місцеві ради:
Районна рада -1, до складу ради входить 36 депутатів; селищна рада - 1, до складу ради входять 20 депутатів; сільські ради – 13, до складу рад входять 199 депутатів.
Районна рада. До складу Дворічанської районної ради входить 36 депутатів, представників різних районних організацій політичних партій в т.ч.

Підприємств, які займаються сільськогосподарським виробництвом: 58. З них приватні підприємства - 14, господарські товариства - 5, фермерські господарства - 39.

Освіта: професійно-технічних навчальних закладів - 1,денних загальноосвітніх навчальних закладів - 19, постійних дошкільних закладів - 12, дитячих позашкільних установ - 3,  загальноосвітніх закладів, які мають бібліотеку - 18.

Охорона здоров’я: закладів охорони здоров’я - 29, лікарських амбулаторно - поліклінічних закладів - 8, кількість ФАПів 21.

Культура: кіноустановок усіх відомств - 4, масових та універсальних бібліотек - 24, закладів культури клубного типу всіх відомств - 22, закладів культури клубного типу у сільській місцевості - 21, музеїв - 1, дитячих музичних шкіл - 1.
Перелік найвизначніших пам’яток: історії - 22, природи - 1, інше - 154. 

Спортивні об’єкти: стадіони - 1, спортивні зали - 19, спортивні майданчики - 96, приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять - 6, з них: з тренажерним обладнанням - 2.

Засоби масової інформації. В районі зареєстровано два засоби масової інформації (редакція районної газети „Дворічанський край”, радіокомпанія Дворічанщини „Приоскілля”), засновниками яких є Дворічанська районна державна адміністрація та Дворічанська районна рада.

Кількість культових споруд: (церкви, монастирі, костели, мечеті, молитовні доми тощо) - 5 одиниць. 
Діють 1 церква та 2 молитовних будинки Української Православної Церкви Московського патріархату: Дворічанський молитовний будинок Успіння Пресвятої Богородиці; Миколаївська церква Побєдоносця та Великомученика Георгія; Вільшанський молитовний будинок Вознесіння Господня та дві каплиці у с. Великий Виселок та с. Токарівка.

 

Герб Дворічанського району

Прапор Дворічанського району

Прапор району являє собою прямокутне полотнище, співвідношення сторін якого 2:3, що складається з однієї вертикальної смуги малинового кольору, двох рівновеликих горизонтальних смуг: жовтої та зеленої, двох хвилястих смуг синього кольору з білим, в центрі якого зображений герб району.

Прапор Дворічанського району є символом, що відображає історію та традиції сільськогосподарського району.

Кольори означають: малинова смуга - колір козацтва, як ознака належності району до Харківської області, прапор якої малинового кольору. Жовта смуга кольору Державного Прапору України одночасно є ознакою сільськогосподарського напрямку розвитку району. Зелена смуга - багатство нашої природи, екологічно чистого краю. Хвилясті сині смуги - дві річки, за якими названо районний центр.

Автори Прапора О.В. Кірсанов та О.Д. Фоменко.

Гімн Дворічанського району

ВЕЛИЧАЛЬНА ДВОРІЧАНЩИНІ

Сл. і муз. М. Федяя

 

Колись кружляв над степом чорний ворон,

Щоб зупинити лет тих злих віків,

Поставили під Лисою горою

Фортпост з відважних з Дону козаків.

Тоді побрались дві грайливі річки,

Щоб разом землю напувать свою.

І заснували селище Дворічна

В казковім і незайманім краю.

Приспів:

Живи Дворічна, живи щасливо,

Твоя земля – це в домі коровай.

Твоя любов – душі моєї крила.

Рости Дворічна в щасті й розквітай.

Зростала і міцніла рідна наша,

Ростила люд і боронилась тут.

Заквітла, забрунявилася з часом,

Тепер тебе красунею зовуть!

Гірський ландшафт, сріблясті, чисті води,

Ліси зелені в неосяжну даль.

Тут проживають люди від народів,

Яких приносить матінка земля.

Приспів:

Живи Дворічна, живи щасливо,

Твоя земля – це в домі коровай.

Твоя любов – душі моєї крила.

Рости Дворічна в щасті й розквітай.

В рядах її звитяжці і герої,

У праці й переможної борні.

Люблю тебе всім серцем і душею

Куточок краю рідної Землі.

Дворічна – Слобожанщини перлина,

Куточок раю, гордість дворічан.

Живи повіки, завжди будь щаслива,

Без тебе неможливо жити нам.

Приспів:

Живи Дворічна, живи щасливо,

Твоя земля – це в домі коровай.

Твоя любов – душі моєї крила.

Рости Дворічна в щасті й розквітай.

 

 

Attachments:
Download this file (положення про гімн.doc)Завантажити[Положення про гімн]26 Kb
Download this file (положеня про прапор.doc)Завантажити[Положеня про прапор]27 Kb
 

Однією з характерних рис Дворічанського району є те, що протягом свого існування він знаходився на географічній і історичній межі держав і народів, про що свідчать окремі стоянки кам’яного віку та археологічні знахідки. В ІV-І тис. до нашої ери на цій землі сходилися кордони племен ямно - гребенчатої, середньостоговскої і трипільської культур. З другої половини ІІІ тисячоріччя до нашої ери й до ХV сторіччя нашої ери представники Донецької групи ямної культури граничили й асимілювалися з племенами катакомбної культури. У V сторіччі до нашої ери землі на заході від річки Оскіл належали праславянам - осколотам. Тут проживали скіфи, сармати, болгари, угри, хазари, русичі, половці. Після навали монголо-татар у ХІІІ сторіччі цей край тривалий час залишався малозаселеним, тому його називали Диким Полем.

Дворічна виникла на території Дикого Поля між річками Оскіл і Дворічна в 1660 році з метою захисту населення від набігів монголо-татар. У перші десятиліття свого існування поселення виконувало роль одного з прикордонних форпостів (наприкінці ХVІІ століття воно мало назву Полкова Дворічна), а після ліквідації Полкового устрою Дворічна стала військовою слободою.

Основним заняттям дворічан здавна було землеробство, тваринництво, бджільництво й рибальство. Серед місцевих промислів виділявся винокурний промисел, селітроваріння, а також виробництво дьогтю.

В ті часи в Дворічній діяли п’ять ярмарків на рік, на які приїжджали купці з Харкова, Бєлгорода, Валуйок, Ізюму і Донецьких степів.

Наприкінці ХІХ і початку ХХ сторіччя капіталістичні відносини почали проникати в сільськогосподарське виробництво району. Заможні місцеві селяни побудували в Дворічній два цегельних заводи, паровий і водяний млини, олійницю.

Духовне життя краю з кінця ХVІІІ сторіччя розвивалося при наявності значного прошарку росіян. Постійний зв’язок з російськими столицями надовго визначив специфіку Дворічанщини - складової частини Харківщини, як регіону інтенсивного україно-російського впливу.

У 1923 році на території Дворічанської волості були утворені Дворічанський і Вільшанський райони, що входили до складу Куп’янського повіту.

Німецька окупація району в роки Великої Вітчизняної війни почалася 24 червня 1942 року й продовжувалася майже 8 місяців. Район звільнений 2 лютого 1943 року 6 гвардійським кавалерійським корпусом генерала-лейтенанта С.В. Соколова.

У роки Великої Вітчизняної війни тільки з 23 червня по 31 грудня 1941 року до складу діючої армії з району було призвано 5742 місцевих жителя. А після звільнення Дворічної у 1943 році до лав Радянської Армії було призвано ще 3000 чоловік. Біля двохсот дворічан брали участь у партизанському русі.

Людські втрати за роки Великої Вітчизняної війни склали: 
- загиблих на фронті - 2828 чоловік;
- розстріляно під час окупації - 218 мирних громадян.

У післявоєнний період з 1946 по 1958 рік у районі відновили виготовлення будівельних матеріалів та переробку сільськогосподарської продукції. Так, Дворічанський цегельний завод щорічно виготовляв 1,6 млн. штук цегли, кільця для колодязів й мостів, черепицю. В районі також почалось розвиватися виробництво швейних виробів.

В 1966-1970 р. в районі посиленими темпами велися будівельні роботи в колективних господарствах. За цей період було побудовано 60 тваринницьких приміщень, 10 механізованих майстерень, 11 кормоцехів, введено в дію 15 шкіл, 10 сільських клубів, 16 магазинів, хлібозавод, 3 цегельних заводи, автостанція.

 


Сайт розроблений в рамках проекту «Ресурсний Центр активності громади на базі Дворічанського районного Будинку культури Харківської області», що реалізується ГО «Фонд сільських громад Дворічанщини» за фінансової підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження». Детальніше про програму: www.irf.ua

Мета проекту: надати підтримку активності громади Дворічанського району у вирішенні проблем місцевого розвитку шляхом створення Ресурсного Центру для сільських осередків громадського життя на базі Дворічанського районного Будинку культури.

Думки, висвітлені на цьому сайті, не обов’язково відображають думки та точки зору Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження».